Надзвичайно шкода – сходити з дистанції на шляху до фіналу…

Але ще більш шкода – вилетіти лише за тиждень до завершення проекту. Власне так і трапилось з останнім номінованим на “виліт” фабрикантом, Віталієм Яровим. А це означає, що фінальна сімка вже визначена. Це – Оля Цибульська, Христина Кім, Юлія Борза, Даша Астаф’єва, Олександр Бодянський, Євген Толочний та Віталій Бондаренко.

Коли на сцені зібралась остання трійка номінантів: Віталій Бондаренко, Юлія Борза та Віталій Яровий, - то приємно було усвідомлювати лише одне, що це вже остання надзвичайно хвилююча мить в житті всіх “фабрикантів”. Адже за лічені хвилини хтось із “трійки” змушений буде покинути проект “Фабрику зірок” назавжди.

Знову тривала запекла боротьба, бо поряд стояли два товариші та Юля. Але ж це був не той випадок, коли хлопці були готові вчинити гідно по відношенню до дівчини. Тут кожен змагався сам за себе.

Коли востаннє на усіх екранах були зупинені “лічильники”, то в залі відбувся, начебто маленький “атомний вибух” аплодисментів – це глядачі врятували Галая. Хлопець, котрий пережив це втретє, вирішив виказати свою неймовірну подяку всім, хто його так палко підтримував: “Спасибо большое! Это невероятное чувство! Это испытать в третий раз! Я благодарю вас! Поклон вам низкий!”

Але шоу продовжувалось - “фабрикантам” необхідно було визначити, хто ж таки гідний потрапити у фінал. Кожен розумів, що саме зараз, як ніколи, треба бути чесним та правдивим перед власною совістю. Але чи кожен вчинив по совісті?!

Першим був Женя Толочний: “Виталик, ты сегодня нам показал себя совсем в новом амплуа. Таким я тебя еще не видел. Мне это понравилось, но… Я буду голосовать за Юлию Борзую”. Перший вибір було зроблено – одна зірка у Юлі.

Оля Цибульська з неймовірним трепетом промовила: “Якби зараз був той дядько з Голландії, що придумав наше шоу, то я б йому “впиляла” цією штукою (скалкою) за голосування! Юля, я тебе люблю. Віталік, я тебе просто обожнюю! Він, як всі ми, робив певні помилки. Можливо, говорив щось невірне. Можливо, чинив невірно. Але повірте! У нього велике-велике щире серце. Він працює ось тут на сцені. Він хоче здійснити свою мрію. Я – за Віталіка!”

Даша Астаф’єва: “Я хочу сказать спасибо этому человеку. Эта девочка не оставляла меня в доме ни на одну секунду. Она всегда мне помогала, и я хочу сегодня ее поддержать и отдать звезду ей, - та наприкінці додала, - Вокс, мое сердце с тобой!”

Проте голос Христини був, як ніж у спину. Адже всі ми добре пам’ятаємо, як нещодавно Віталій підтримав дівчину, віддавши їй свою зірку, зі словами, що у мене з’явилась нова товаришка в домі. Проте, “фабрикантка”, мабуть, вже забула те відчуття, як воно стояти на місці номінантів: “Юля Борзая – хороший человек, хороший друг і просто замечательный артист. Звезду оддаю ей!”

Усі вже збагнули, що ситуацію не змінити – у Віталія одна зірка, а у Юлі – три, бо лише Сашко ще не оголосив свій вибір. Віддаючи останню зірку, “фабрикант” вчинив воістину гідно: “Оба человека стали для нас можна сказать семьей, но свою звезду я хочу отдать Виталику Воксу и поддержать его – это мужская солидарность”.

У Юлі вже вдруге з’явились сльози на очах, а для Вокса – це була мить звернення до всіх, мить останнього прощального слова: “Я на самом деле не готовил прощальное слово, потому, что надеялся, что мне повезет. А может мне и повезло?! Может, я хотя бы отдохну дома. Я бы хотел выразить благодарность педагогу по вокалу, Алене Гребенюк, за то, что она достовала эти звуки из моих голосовых связок. Алексеею Семенову – за шикарную лысину. Я тоже когда-нибудь так побреюсь. Спасибо Роману Григорьевичу – за то, что он научил познавать самого себя. Вадиму Колесникову – за то, что поддерживал меня своими психологическими штучками. Максиму Папернику – за то, что он хороший режиссер-постановщик и за то, что привез мне классные трусы из Праги. Анжеле Лисице – за то, что к каждому выступлению она предоставила мне самый лучший костюм. Сергею Грачову – за саунди. Благодарю Владимира Тарасюка за то, что он помог мне найти мой стиль. Благодарю Ирину Лисенко за то, что она поверила в меня, что я не такой депрессивный и взяла ме
ня на этот проект. И спасибо Юрию Никитину за то, что он поверил в меня. Я надеюсь, что я оправдал его надежды!”

“Фабрикант” не тільки виказав щиру вдячність всій педагогічній колегії, а навіть попросив вибачення у всіх, кому він причинив біль. Та наостанок таки зважився сказати: “Даша Коломиец, извини меня, если, что…!”

Як кажуть, двічі в одну й ту ж річку не станеш, тобто Віталік не став двічі “пестунчиком долі”. Цього разу його вже ніхто не міг врятувати. Але розчулені “фабриканти” на знак щирої дружби підійняли Вокса на руки та гуртом гойдали його, як справжнього переможця…

Саме так незабутньо Першу українську “Фабрику зірок”, покинув останній номінант, Віталій Яровий.